Впродовж лютого – березня 2015 року в межах реалізації проекту з моніторингу реалізації права на освіту внутрішньо переміщених осіб, здійснюваного Запорізькою міською молодіжною організацією «СТЕП», за участі фахівців Центру незалежних соціологічних досліджень ЗНУ були проведені фокус-групові дискусії в приміщенні ГО «Міського центру допомоги» з батьками дітей дошкільного та шкільного віку, що переїхали з Донецької та Луганської областей.
Метою заходу було проведення аналізу механізму зарахування до дитячих садочків та шкіл дітей-переселенців; того, з якими проблемами зустрічаються батьки в ході реалізації права на освіту, а також того, як проходить процес адаптації дітей до нових навчальних закладів.
За результатами проведених фокус-груп варто наголосити на тому, що незважаючи на існуючі нормативні прогалини у регулюванні ситуації з забезпеченням та адаптацією внутрішньо переміщених осіб на національному рівні, процес пошуку батьками нового місця навчання для своєї дитини проходить легко та не сприймається як проблемний. Більше того батьки акцентують увагу на прихильному ставленні представників різних установ, з якими їм доводиться контактувати при оформленні дитини у дитячий садочок та/чи у школу (керівництво навчального закладу, фахівці відділів освіти, медичний персонал поліклінік тощо). Оформленням у навчальні заклади не є проблемним, так само як і сам процес навчання та адаптації дітей до нових умов та колективів. Останній батьками визначається як вдалий. Аналогічну оцінку дають результатам процесу адаптації в більшості випадків і керівники навчальних закладів.
Водночас загальна адаптація сімей переселенців до нових умов проживання, безумовно, не позбавлена численних проблем, які мають прямий або опосередкований вплив на соціальне самопочуття як дорослих, так і дітей. Першочерговою такою проблемою є питання забезпеченням житлом, яка позначається на загальних фінансових можливостях родини. Адже за умов оплати орендованого житла, кошти на задоволення інших потреб майже відсутні. Більше того, переважаючою є ситуація, коли у матерів, які переїхали з зони АТО з дітьми, немає коштів на оренду житла, що змушує їх користатись тимчасовими місцями перебування, наданими державою, або винаймати житло на декілька родин. Зважаючи на гостроту, нагальність та, за оцінками батьків, безперспективність вирішення даної проблеми, усі інші питання оцінюються ними як вирішувані.
Варто також зазначити, що у розв’язанні і цих «інших» проблем значна роль відіграється самоорганізаційними факторами. До числа останніх належить волонтерська діяльність, ініціативи батьківських комітетів у дитячих садочках/школах, внутрішні ініціативи закладів освіти тощо. Тобто першочерговими джерелами допомоги як матеріальної (мова йде про не грошову допомогу), так і психологічної є «небайдужі люди». Держава та її інститути у даному питанні згадується рідко і тільки у контексті соціальних виплат (хоча по ним ситуація не є однозначною).
До числа проблем, актуалізованих потоком переселенців з Донецької та Луганської областей, належать також:
- Перенавантаження груп/класів.
- Проблеми із повним забезпеченням дітей комплектами підручників.
- Погіршення матеріально-технічних умов навчання (доставляються додаткові парти через збільшення чисельності учнів у класі).
Однак, як вже зазначалось вище, все це батьками сприймається як «прийнятна ситуація», зважаючи на наявність більш серйозних проблем.
Відповідно, підводячи підсумок, зазначимо, що батьками процес реалізації права на освіту їх дітей оцінюється як легкий, а процес адаптації дітей до нових умов навчання як достатньо ефективний та вдалий. При цьому запорука такої «ефективності» у самоорганізаційному потенціалі громади та спільнот.
Звіт про результати фокус-групового дослідження можна завантажити за цим посиланням.
Дослідження є частиною проекту «Проведення громадського моніторингу забезпечення права на освіту внутрішньо переміщених осіб», що реалізується за підтримки Міжнародного фонду Відродження.
Публікацію перенесено з сайту stepzp.at.ua