Проєкти на карантині: змінювати плани чи планувати зміни?

Минулі місяці внесли корективи в діяльність нашої громадської організації. Оскільки ще в січні розпочались активні заходи за двома проєктами – з початком карантину нам довелось організовувати дистанційну роботу одразу двох команд. Як це було в проєкті «Зміцнення демократичного врядування» – читайте далі. Одразу зізнаємось: непросто, але цікаво.

Контекст

На якийсь лише тиждень ми не встигли провести першу навчальну сесію для нових учасників і учасниць проєкту. Традиційно збирались її провести в місті Запоріжжі. Долучитись до нас планували представники/ці громадських організацій з чотирьох областей України – вперше за трирічну історію проєкту «Зміцнення демократичного врядування». Перші ж карантинні заходи – обмеження транспортного сполучення та публічних подій – перекреслили всі наші плани.

Проблеми, з якими ми зустрілися

  1. Як зрозуміти потреби людей і «відчути» нову навчальну групу без очної зустрічі на старті проєкту?
  2. Як перевести в онлайн тренінги, що передбачали живу взаємодію та обмін досвідом між учасниками та учасницями?
  3. Як зберегти свою «унікальну пропозицію» в період, коли з’явились десятки онлайн-можливостей для навчання й саморозвитку?

Рішення

  1. «Ні – поспішним змінам». Замість кидатися одразу в Zoom – змінити планування проєкту: збільшити час для дослідницької роботи, розпочати обговорення й підготовку локальних ініціатив.
  2. Пройти додаткове навчання на теми розроблення навчальних продуктів і онлайн-фасилітації. Ознайомитися з наявними інструментами та повчитися в колег.
  3. Залучити до реалізації тренінгової програми фасилітаторів/ок, які мають більший досвід роботи в онлайні. За цим ми звернулись до тренерської групи «Інша освіта».

Результати

Всі команди, що беруть участь у проєкті, визначились із темами своїх локальних ініціатив і розробили детальні плани заходів. Початок їх реалізації заплановано на липень – до цього часу наші учасники й учасниці ще встигнуть детально розібрати запропоновані ініціативи під час окремого тренінгу.

У допомогу активістам і активісткам ми започаткували нову рубрику на сайті організації – «Можливості для участі». Це серія публікацій про розвиток громадянського суспільства на рівні громад – з порадами, чек-лістами та прикладами.

Наприкінці травня ми успішно стартували з дистанційною навчальною програмою. Програму триденного тренінгу довелось розбити на чотири тематичні двогодинні модулі. Серед них один – вступний – присвятили розгляду онлайн-інструментів, які стануть в пригоді нашим учасникам/цям під час навчання й роботи.

Уроки та висновки

Краще пізніше, але з розумінням мети, ніж раніше і без чіткого наміру. Головна дилема, що постала перед нами з поширенням COVID-19 та оголошенням карантину: зберігати початкові цілі та зміст проєкту чи переорієнтовувати їх відповідно до ситуації? І – якщо ми  дотримуємось першого рішення  – як адаптувати діяльність до нових умов? Як не зашкодити нікому, не посилити стрес в умовах невизначеності? Перш ніж пропонувати конкретні рішення, ми мали самі відповісти на ці запитання. А також – порадитися з учасниками й учасниками з приводу бажаних форматів подальшої роботи.

Взяти павзу на роздуми та навіть змінити планування проєкту – можливо й доцільно. Наприклад, поміняти місцями виконання практичних завдань і вивчення «теорії». Нелогічно? Трохи. Зате до початку навчальної програми ми отримали готові міні-проєкти, на прикладі яких можна надалі розглядати теоретичний матеріал. До кінця навчальної програми наші учасники/ці зможуть відшліфувати свої ініціативи або й розвинути їх у більш масштабні проєкти для подання на інші грантові конкурси.

Онлайн – це страшно, страшно… цікаво. Сучасні комунікаційні платформи та інструменти спільної роботи дозволяють по-новому підійти до організації тренінгу та налагодження взаємодії між учасниками/цями. Так, жодні онлайн-сервіси не замінять комунікації, мережування та обміну досвідом під час триденного тренінгу. Але поєднання дистанційних форм взаємодії та офлайнових заходів може виявитися дуже ефективним для співпраці.