Що таке правові потреби, і чи завжди правова потреба окремої людини є правовою потребою громади? Як працювати з правовими потребами та сприяти їх задоволенню? Які типові правові потреби мають громадяни, які проживають у сільській місцевості?
Ділимось напрацюваннями учасників вебінару «Інформаційна і правопросвітницька діяльність», що відбувся за модерації експерток Наталії Костишин (ГО «Молодіжний ініціативний центр») та Ірини Чайки (ГС «Мережа правового розвитку»).
Правова потреба є в кожної людини – підкреслюють юристи. Щонайменше як можливість виокремлювати в юридичному колі ті потреби, які є актуальними: для людини особисто; для її родини та близького оточення; для соціальної групи, яку вона представляє; для громади як такої.
Органи місцевого самоврядування або громадські організації регулярно працюють з людьми, які мають різні правові потреби та звертаються по допомогу. Або й не звертаються, залишаючись сам на сам з правовою проблемою. І це часто призводить до небажаних наслідків, конфліктів, загострення ситуації в окремій родині або громаді загалом. Тому як для ОМС, так і для громадських активістів/ок важливо навчитись виявляти правові потреби населення та працювати з ними. І це не так просто…
Що каже соціологія?
Майже половина мешканців/ок у регіонах зустрічались з проблемами правового характеру принаймні один раз протягом останніх трьох років – такі дані опитування, проведеного Київським міжнародного інституту соціології (далі – КМІС) на замовлення Міжнародного фонду «Відродження» для Міністерства юстиції України в 2018 році. Дослідження охопило Херсон, Сєвєродонецьк, Жовті Води та Соснівку.
Респондент/ки оцінили ці проблеми як «найбільш серйозні» (40%) або такі, що мали небажані наслідки (86%). При цьому 49% проблем правового характеру були тривалими, тобто залишались невирішеними більше ніж один рік.
Аналогічними є дані дослідження, що проводилось у 2019 році для Широківської громади Запорізької області. Тоді лише 27% опитуваних мешканців/ок відзначили, що не мали жодної правової проблеми впродовж двох років.
Показовими є й інші результати згаданих досліджень. Так, за даними КМІС, 68% громадян намагались вирішувати ті правові проблеми, з якими зустрілись. З них 37% звертались по допомогу до родичів, друзів чи знайомих, 29% – до юристів і 11% до органів місцевого самоврядування. Лише 9% респондентів/ок звертались до суду і 29% – пробували вирішити проблему самостійно.
Результати опитування в Широківській громаді трохи відрізняються, але також засвідчують високий показник тих, хто не намагався вирішити проблему або не звертався по допомогу – таких більше половини. Водночас 22% мешканців/ок звертались за допомогою до поліції, юристів, адвокатів, 16% – до родичів, ще 12% – об’єднувались з іншими потерпілими для вирішення проблеми.
Чому люди не звертаються по правову допомогу
За даними опитувань, можна виокремити деякі поширені бар’єри та установки:
- Люди не вірять у можливість добитись справедливості.
- Люди вважають, що проблему можна вирішити без звернення до юристів.
- Люди вважають, що проблему можна вирішити без звернення до суду.
- Потерпілі прагнуть вирішити проблему мирним шляхом.
- Люди просто не знають, куди звертатись для вирішення цієї проблеми.
- Переконані, що їхню проблему неможливо вирішити правовим шляхом.
- Бояться, що це забере надто багато часу чи буде надто дорого.
- Люди нічого не роблять, сподіваючись, що проблема вирішиться сама собою.
В такій ситуації юристи вбачають серйозний виклик правовій державі. Адже правова держава – це держава, в якій працює закон. І працює він саме завдяки тому, що люди вміють ним користатись для захисту своїх прав і вирішення своїх правових проблем.
– В першу чергу це свідчить про наше ставлення до нас самих. Наскільки ми себе поважаємо і наскільки ми себе любимо, – коментує дані дослідження КМІС експертка Наталія Костишин. – Якщо я себе поважаю – я себе захищаю. Чесно, в правовий спосіб.
Юристка звертає увагу: ці 29% мешканців, які намагаються вирішити проблеми самостійно, – цільова група, з якою мають працювати громади. А саме – інформувати, вказувати на можливі шляхи отримання допомоги, навчати правовим інструментам.
Це дозволить збільшити частку людей, які вміють і готові вирішувати проблему самостійно. А значить і зменшити навантаження на органи місцевого самоврядування, що особливо актуально для сільських громад, де бракує фахівців-юристів.
Отже, правове інформування мешканців/ок і запровадження механізмів вирішення проблем у правовому колі (з обов’язковим донесенням цих механізмів до відома громадян) мусять бути на порядку денному громад. Правове інформування – тема нашої наступної публікації.
Проєкт «Впровадження системи безоплатної правової допомоги та захист соціальних прав жінок у сільських громадах Східної України» реалізується ГО «СТЕП» за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (представленого Генеральним консульством Німеччини у Донецьку з офісом у Дніпрі).
Публікація зроблена ГО «СТЕП» в рамках тренінгової програми з правової тематики для фахівців органів місцевого самоврядування й активістів, що є частиною проєкту. Партнером у реалізації тренінгової програми є ГС «Мережа правового розвитку».