Законодавчі обмеження та брак ресурсів стримують взаємодію між органами місцевого самоврядування та громадськими об’єднаннями. При цьому під ресурсами маються на увазі не лише кошти з місцевого бюджету. Навіть у тилових громадах дуже відчувається вплив війни на людей, що призводить до вигорання як активістів/ок, так і працівників/ць ОМС.
Проєкт “Сила малих спільнот” запропонував громадам з цільових областей поділитись досвідом співпраці з ОГС та волонтерськими спільнотами під час війни. У своїх анкетах респондент/ки також відзначили чинники, що, на їхню думку, сприяють або заважають такій співпраці.
Онлайн-опитування проводилось з 15 лютого по 3 березня 2023 року. Анкети були надіслані на офіційні електронні адреси органів місцевого самоврядування 108 громад Волинської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей, з населенням від 15 до 100 тисяч осіб. Отримано всього 39 анкет від 35 територіальних громад (декілька громад надали по дві анкети).
Опитування не мало на меті представити репрезентативний зріз думок представників/ць органів місцевого самоврядування. Його завдання натомість — визначити рушійні сили та перешкоди, що відповідно мотивують або ж ускладнюють міжсекторну взаємодію в громадах цільових областей проєкту “Сила малих спільнот”.
Обмеження законодавства
- Недосконале законодавство.
- Складність українського законодавства і пов’язані з ним обмеження щодо благодійної, гуманітарної допомоги, юридично грамотного втілення тієї чи іншої проєктної ініціативи.
- Бюрократичні процеси прийняття рішень, діють обмеження в казначейських розрахунках під час воєнного стану, що обмежує можливість фінансування.
- Співпраці заважають тривалі бюрократичні процедури. Також процес затягують деякі постанови і оголошення воєнного стану.
- Неможливість фінансування з місцевого бюджету певних заходів відповідно до законодавства в умовах воєнного стану.
Надмірне навантаження та вигорання
- Дуже часто це психоемоційне вигорання представників/представниць з обох сторін; відсутність часу, фізичного ресурсу все встигнути, щоб робити більше, якісніше, системніше.
- Деякі чоловіки зараз служать у лавах ЗСУ, тому страждає штатний персонал. Психологічний стан людей погіршився, а, значить, стає важче змусити їх до активних дій через затягування ситуації.
- Втрачено офлайн-зв’язок. Необхідна психологічна підтримка обох сторін. Низький рівень довіри одне одному.
Брак комунікації, координації та навчання
- Брак доброї комунікації та координації. Ініціативи зазвичай роблять розпочинаються самостійно, і дуже часто дублюється робота.
- Найбільше заважає співпраці ОМС та ГО те, що кожен хоче працювати самостійно, показуючи свій власний “позитивний” результат.
- Відсутність достатнього рівня довіри, відсутність попереднього досвіду співробітництва, відсутність систематичної роботи щодо проведення спільних заходів, навчань та проектів між ОМС та ГО.
- Усі готові до співпраці, але бракує обізнаності громадським організаціям.
- Недостатня ініціативність громадських організацій та їхня непостійна активність. Зазвичай усі спільні ініціативи, що вдається реалізувати, ідуть від ОМС. Це не стосується організацій, які допомагають ЗСУ.
Відсутність майданчика для комунікації
- Відсутність простору для комунікації ГО з місцевою владою.
- Відсутність приміщень або покращених умов для проведення заходів ГО. Необхідність створення сучасних умов, адаптованих під потреби молоді, дітей.
- Відсутність постійно діючого майданчика для комунікації.
Інші фактори
- Брак ресурсів.
- Байдужість (пасивність) людей.
- Особисті амбіції (людей чи організацій).
- Нерозуміння багатьох працівників ОМС важливості розвитку громадського сектору для розвитку громади.
- Конфлікт інтересів.
- “Злі язики” та недовіра населення.
Підготовлено в рамках проєкту “Сила малих спільнот”, що виконується ГО “Стратегії і технології ефективного партнерства” (ГО “СТЕП”) за підтримки National Endowment for Democracy.
Фото обкладинки: Ann H, pexels.com.